Тарас Григорович Шевченко (1814-1861 рр.) – український поет, письменник, художник, громадський діяч, фольклорист, із точки зору багатьох українців – духовний батько сучасного українського народу. Твори Т. Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами. Наш великий Кобзар посідає друге місце за кількістю поставлених йому пам’ятників у світі. Вони відкриті в Петербурзі, Москві, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі, Буенос-Айресі, Тулузі, Палермо, Братиславі, Варшаві, Ашгабаті – власне, на всіх материках.

Нелегка і терниста доля в Тараса Григоровича. Але з крiпацького сина вiн став генiальною особистiстю української землi.

Чуєш, Тарасе, ти – є вiчнicть. Бо ти є правда нашого народу. Ти обробив i пiднiс до висот мою срiбну мову, указав шлях до визволення, поклав своє життя на алтар служiнню українцям. Ти славетний патрiот,  який закликав "i своєму научатись, i чужого не цуратись".

Ти скрiзь бачив жахливi картини народних страждань, якi болем вiдгукувались у щирому серцi. Але ти вірив, що прийде час, коли народ у боротьбi переможе своїх гнобителів, i тодi для України почнеться нова доба волi  i «будуть у селах i люди веселi». Так  і було, але здригнувся б Тарас, схилив би ще нижче голову,  якби побачив оті страхіття,  що діються зараз на Україні. Нищать мову солов'їну, брат убиває брата, палають оті біленькі хатинки, вщент зруйновані вишневі сади, над якими колись гуділи хрущі. А мати?  Бідна мати молодая, посивіла, бо сім'я не вечеря коло хати, а хоронить своїх синів.

Ні! Гордістю б пройнявся великий Кобзар, бо

 Народ мій є, народ мій буде,

 щасливо й вільно завжди жить,

 бо заповіт Шевченка не забуде,

 і чутиме його він клич.

 До боротьби ж, слов'яни мої любі,

 зберіть всі сили та ідіть вперед,

 свободоньку здобути Україні,

 і жити в мирі, як сказав поет.

 Нехай розруха зараз та безладдя,

 і грізний ворог оточив,

 борітеся й поборите ви ката,

 бо правдонька за нами все ж стоїть.

   Стою я в задумі, дивлюся на небо, там палає твоя зірка, яка вказує нам, землякам, путь. Той, хто є дороговказом, пророком – славетний патріот.

Я – українка, і цим все сказала, я віддаю себе служінню цій землі, і ти, Тарасе, даєш мені натхнення і сили. Ти назавжди в моєму серці, борець і патріот. Вічна тобі шана і слава.

                                                                                  Чаговець Л. Б., учитель української мови і 

                                                                                   літератури Коротичанського ліцею

 

 

 

 

 *** 

 З ювілеєм

 Клавдії Іванівні

 

Життя прожити – не поле перейти,

Ви прожили його достойно.

Літа ідуть, волосся посивіло,

Душа все та ж: дзвенить, радіє

І біль чужий за серце Вас бере.

Самотньою ніколи не буваєте,

Проблеми кожного Ви знаєте,

Поради кожному Ви даєте.

Ах, мудра жінко, душею багата,

Чеснотами Господь Вас наділив.

Чую, як вітер для Вас співає,

Бачу, як сонечко в небі сіяє,

І знаю: вогонь ніколи не згасає,

Допоки душу надихає

І сили Бог Вам посилає.

Тому бажаю ще прожити стільки,

Скільки Христос на це вам час відвів.

Душа і тіло радість хай приносять,

А розум світлий буде до кінця,

А хата Ваша всім привітна

Хай щастям повниться по вінця.

                                          

                                   25 червня 2014 р. 

 

     ***

 Другові

  Лідії Кирилівні

Моя сестро і подруго мила,

Прожили вже десятки ми літ.

Але разом і досі зостались

Непохитні, відверті повік.

Радість й горе ми зносили разом,

Вкупі їли, співали й пили.

Ми ділились усім одне з одним:

І речами, харчами, й грішми.

Та важлива була все ж в нас дружба,

І ніщо не заплямить її,

Тож живіть ще подовше на світі,

Обнімаю, цілую й люблю,

Старшу подругу щиру й красиву

Вже ніколи на нову не зміню.

                        25 липня 2014 р.                                   

     ***

  Просто Марія!

 

Жила колись Марійка мила,

В любові батьківській була,

Та, закінчивши тільки школу,

Всі плани перебила їй війна.

Терпіла, мучилась, страждала,

Від фашистської мобілізації тікала,

Й в Коротичі все ж залишилася вона.

Ішли роки, з`явилося кохання,

Так народилась донечка мала,

Людмилкою назвала її мама,

Усю любов дитині віддала.

Я була радістю й розрадой

Сміливій жінці цій одній,

Бо все життя й себе самотню

Ти присвятила лиш мені.

Господь не дав тобі ні пари,

Ні щастя-радості в сім`ї,

Але стежиною ішла ти гордо,

Несучи матері ім`я.

Покинула цей світ ти рано,

Покинула й мене одну.

Чомусь настигла Божа кара,

А може кращу він забрав?!

Та лиш мені від цього гірко,

Бо щастя мамі він не дав.

Марія! Мусічка! Марійка!

Ти проста жінка,

Хоча несла в собі святе ім`я.

Для мене ж, рідна,

Ти просто мамочка моя.

                              26 липня 2014 р.

     ***

                                              

      Моє життя

 

І день, і ніч, і рік за роком

Проходить все моє життя.

Що ж буде далі?

Як заглянуть у майбуття?

Якою буде моя старість?

Чи будуть діти при мені?

Як все ж складеться їхня доля?

Чи принесе їх щастя мені радість?

Скажи, Господь, повідай мені зараз,

Що жде мене там впереді?

Чи буду я щасливою бабусею,

Чи залишусь на самоті?

Себе я присвятила людям,

Себе я дітям віддала,

Та особистого я щастя все ж не ізвідала сповна.

Усе життя робота: школа – хата,

Хата – школа,

Так прожила я вірною усім,

Та хочу оглянутись і спитати,

Чи всі відповідали мені тим?

Прошу, Господь, пошли лиш спокій,

Фізичну силу дай мені.

Щоб до останньой краплі крові

Щасливою була в сім`ї.

 

                                    26.07.2014 р.

                                                 

   ***

 

 Посвята

    Нелі Василівні Ганіній

 

Моя подруго, сестро, богиньо,

Увійшли ви в родину мою,

Віддали мені радість і щастя,

І душевну красу всю свою.

Зігрівали теплом біля себе,

Помагали в усьому мені

Й материнською ласкою завжди

Огортали навколо сім`ї.

Хай же щастя Господь посилає,

Благословення своє Вам дає.

І цю дружбу красиву й відверту

Він ніколи від нас не забере.

 

                                  05.10.2014 р.

 

    ***

 

     Біль душі

 

І грім гримить, і дощ іде,

І вітер сильно повіває.

Але, повір мені, ніхто

Тебе так сильно не кохає.

Забув ти, мабуть, що є честь,

Обов’язок й відрада,

Та лиш мене печаль гризе,

Бо чую: «Зрадив, зрадив».

Чому так сталось?

Де й коли ти схибив проти мене?

Життя пройшло, минуло все,

Але в душі зосталось…

І чує серце знов і знов:

«Чому ж усе так сталось?»

 

                                  11.12.2014 р.

 

     ***

 

Ти душу бійся загубить,

Але фізична сила теж важлива.

Без неї ти вже не людина,

Бо жеврієш на цьому світі,

Втрачаєш все, нічого не миле,

Нема майбутнього вже впереді.

О Боже милий, всі небесні сили,

Вдихніть життєву іскру в організм,

Енергії додайте в моє тіло,

Бо скільки справ залишилось зробити,

Бо ще потрібна своїм дітям,

Онуків мушу я діждать.

Простіть гріхи, бо грішна як всі смертні,

Помилуйте й спасіть від мук страждань.

А якщо прийде день прощання,

Без болю й тихо дайте відійти.

 

                                          28.01.2015 р.

 

      ***

 

8 Березня сьогодні,

День святковий для жінок.

Тепла, сонячна погода,

Тихо, гарно навкруги.

Тож прийміть мої вітання

Й вихор в голові думок.

Перша думка – це здоров`я,

Друга – радість у житті,

Третя – щастя нехай буде,

А четверта – щоб не жить на самоті.

Що потрібно ще людині?

Море квітів, ласки й доброти.

Тож живіть на цьому світі

Для любові, ніжності й тепла,

Щоб душа була спокійна,

Що родина вся жива.

8 Березня сьогодні,

День щасливий для усіх,

А для вас, моя хороша,

Хай дзвенить веселий сміх.

 

                                   08.03.2015 р.

 

  ***

 

      Не питай…

 

Не питай, чому очі червоні,

Чому сум на обличчі моїм,

Бо немає тебе біля мене

Вже багато-багато років.

Ти покинув мене із синами,

Не подумав, як житиму я,

Що робитиму я із боргами,

Що казатиму дітям своїм.

Говорив, пропаду я без тебе,

Що прожити не зможу і дня,

Але Господь розпорядивсь інакше

І сили дав продовжувать життя:

Дітей ростити й «ставити на ноги»,

Ще й будувати дім,

А на роботі показати

Всю душу творчості усім.

Ішли роки, гоїлись рани,

Та біль душі зоставсь.

Тож не питай, чому очі червоні,

Чому сум на обличчі моїм.

 

                                     09.03.2015 р.

 

           ***

 

    Валі Бездітко

 

Кожен день нехай приносить радість,

А смуток відійде в небуття.

Частіше посміхайся, люба,

Бо це продовжує життя.

 

                                  06.04.2015 р.

 

    ***

 

  Великдень

 

-         Христос воскрес!

-         Воістину воскрес!

Великий день настав сьогодні,

Той день, що всі чекали ми.

І погляди наші прикуті в суботу

До Божого гроба, до храму Його.

Чекаємо чуда: Його воскресіння.

Й вогонь благодатний нам сповіща:

Воно відбулося, Він є серед нас,

Дає нам можливість себе відкривати

Й пізнати ту істину, що знати вже час.

Прийшов Він з небес, приніс благословення

На ратні подвиги земні,

Щоб всі жили в труді і в мирі

Й любили одне одного усі.

Христос свою любов всім зможе дать,

І з Ним з небес на землю

Хай спуститься нам Божа благодать.

Згадаймо тих, кого нема,

Вітаймо тих, хто серед нас.

 

 

                                   12.04.2015 р.

 

                                                   Минають дні…

 

Минають дні, минають ночі,

Минає все наше життя,

Пливе кудись за течією,

Звідкіль немає вороття.

В одних спокійно протікає,

А в інших так воно бурлить,

Та загалом життя проходить,

Як швидкоплинна одна мить.

Ти зупинись, поглянь навколо

І помилуйсь усім, що навкруги,

Й нехай тобі додасть те сили,

Щоб жити ще довгі роки.

Милуйся тим, що біля тебе,

Люби усіх, хто поруч йде,

Тоді, мабуть, життя для тебе

Даремно точно не мине.

Хапай моменти всі щасливі,

Даруй і іншим ти тепло,

Щоб всі взаємно були милі

Завжди, щоб у житті там не було.

Люби, кохай, твори щоденно,

Цінуй щасливу кожну мить,

Щоб на «закаті» свого сонця

Ти міг сказати: «Хочу жить!»

                              28.11.2016 р.

                                                          ***

                                                    Новий рік

 

Старий шістнадцятий уже минає,

Новий сімнадцятий  вже наступає,

Огненна мавпа відходить в небуття,

Щоб високосному цьому не було вороття.

Погане хай покине нас усіх,

Щоб в хаті кожного лунав душевний сміх,

Підтримка й дружба в хаті щоб були,

І єдності думок завжди раділи й ми.

Петух, господар, хай кукуріка довгих літ

Й нагадує щодня: який хороший світ.

Тому любіть, творіть, тепло давайте,

А в обмін ви усе це майте,

Спокійні будьте й незрадливі,

Душею чисті й розсудливі,

Живіть в багатстві ви і в мирі

І завжди будьте ви щасливі.

                             09.12.2016 р.

                                                            ***

                                              

                                              Кінтавр і метелик

 

Кінтавр – уверху таки він людина,

У нижній частині – велика тварина,

Він добрий, хороший, розумний також,

На справи для інших він завжди пригож.

І ось він зустрівсь із чудовим єством,

І дружба з`явилась між ними містком,

Метелик маленький крильцями махає,

Кінтавр головою й копитом киває.

Літають і бігають разом вони,

І радість щоденну вони зберегли,

Це додає їм натхнення і сили,

І разом здаються такі вони милі,

Бо дружба для будь-кого завжди в житті

Є величчю й щастям кожної миті.

                                           17.12.2016 р.

 

Зайченя

Зайчик під ромашкою сховався,

Чогось бідолашний злякався.

Чи гнався хтось за ним?

Чи хтось зобидив?

Не знаю я, не можу відать,

Що ж трапилось з маленьким?

Чому тремтить сіренький?

А може цей пухнастик

Уподобав цю квіточку,

Тому й сховався під листочки,

Щоб нюхать ніжні пелюсточки.

 

                                                                                                 19.06.2015 р.

 

                                                          ***

                                               Україна-ненька

Ну ось і все.

Була славетна Україна,

Але за певний час

Вона перетворилась на руїну.

Відтяпавши шматок землі кримської,

Полізли глибше, вже на схід,

Бо, бачте, захищатимуть

Російськомовних земляків.

Кому це треба й вигідно кому?

Чому руйнують, убивають,

А із землі все забирають?

Чому нав’язують своє

Й перевертають людські долі?

Так день за днем і рік за роком

Страждає Україна-ненька,

Приймає лиха всі наскоком

Держава наша ця маленька.

Все ж вірю, прийде час,

Й встряхне зловіщі сили з себе

Моя земля, земля батьків,

І знову заживе козацька слава.

                                   21.06.2015 р.

 

                                                        ***

 

                                                  Надюшці

 

Моя подруженько хороша,

Вітаю зі святом в цей день,

Ти світла душею, несеш насолоду,

Люблю я послухать тебе.

І вдень, і вночі відгукнешся

На гарне й погане завжди,

Сумуєш, вздихнеш і усміхнешся,

І згодишся ти залюбки.

І вислухаєш, і порадиш

Триматися й гордо іти,

Не падати духом, стійко стояти

І мужньо свій хрест нести.

Люблю тебе милу такую відверту

І щастя бажаю тобі.

Топчи свою ниву, даруй мені радість

Ще довго у цьому житті.

                               21.06.2015 р.

 

                                                       ***

                                                    Люблю

Люблю усе живе на світі,

Природу на землі люблю.

Кохати вірно і дітей ростити –

Усе це теж люблю.

Учитись й вчити кого-небудь,

Виховувати теж,

Нове для себе здобувати –

Нема для цього меж.

Люблю країну до нестями,

Обожнюю людей,

Люблю дерева, квіти й трави,

Тваринок і птахів,

І горбичок могили мами,

Люблю і дім я свій.

Красиве небо, сонце ясне,

Роботу й селище своє,

І дружбу друзів, все прекрасне –

Усе, усе це є моє.

Люблю вдихати я повітря

І поратися у садку,

Люблю писати ще я книги

І просто жити я люблю.

                                  21.06.2015 р.

 

                                                           ***

Троянда 

Троянди кущик дивиться на мене

І ніби манить вдаль до тебе,

Милує око, серце веселить,

Щоби на світі легше було жить.

 

Трояндо красива й водночас колюча,

Що робиш з людиною ти?

У тебе є завжди сила могуча,

Яка бажає її перемогти.

 

Троянда пахуча дає аромати,

Щоб владу над іншими мати,

Колючки ж тримають на відстані всіх,

Але і до себе притягують їх.

 

Краса твоя дивна чарує мене,

І вплив на душу твій не мине,

Тому у садочку будеш красуватися,

Щоб кожен, хто прийде, міг милуватися.

                                       28.06.2015 р.

 

                                                        ***

 

                                           Дружна сімейка

 

Дружна сімейка живе у дворі

На радість мені і моїй дітворі.

Ельза, Малиш, Лайка і Бім –

Вони стережуть майно і двір.

Манюня, Мурашка, Рижулька –

Це наші улюблені кішечки,

Що приносять нам щастя трішечки.

А ще у дворі була Жулька,

Вже рік минув, як нема її в нас,

Та пам'ять про неї живе увесь час.

Собачки й коти – це наша сімейка,

Всі члени родини, яка є чималенька.

Шануємо їх, доглядаємо ми –

Нам вірністю та ніжністю віддячують вони.

                                                 28.06.2015 р.

 

                                                          ***

 

                                                Подруженьці

 

Зосінька моя дорогенька,

Ти моє сонечко, рідненька.                            

Подруженько моя хороша,                            

Сестричка ти мені догожа.                                             

Люблю тебе веселу і сміливу,

Бо ти цінуєш мене, мила.

Ти ніжна, добра, милосердна,

Тому й люблю тебе сердешну

За розум твій і твоє серце.

Ти гарна мама і бабуся,

Дружина вірна, мила друзям,

Тваринок пестиш як і я,

Й тому ти подружка моя.

                            28.06.2015 р.

 

                                                            ***

                                                  Стоматологи

 

Валерій й Іра Гаркушенки –

Подружня пара лікарів.

Хороші люди, ніжні і ласкаві,

Вони ж – рятівники мої.

Завжди прийдуть на допомогу,

Порадять й вислухають нас,

І випровадять у дорогу,

І знов зустрінуть в певний час.

Живіть щасливо довго-довго,

Топчіть свій ряст ви залюбки,

Щоб повертати людям радість,

Від Бога дані землі ви.

                       11.07.2015 р.

 

                                                           ***

 

                                                     Мій рід

 

Іван Оксентійович, мій дідусь,

Похоронив свою дружину,

Що залишила тут йому

Маленьку дочку і чотири сина.

В Березівці жила собі вдова

На ймення Ганна, ще й дочку та мала.

І поєднав Господь вдівців обох,

Що народили спільних діточок ще двох.

Війна для роду нашого була страхіттям.

Безлюдний став наш двір.

Моїй цій розповіді ти повір.

Дідусь помер ще до війни,

Бабуся, мама й брат її

У дні тяжкі були самі.

Мій дядя Ваня захворів

Й помер ще дуже молодим,

Жінки ж зосталися одні.

Згоріла хата від «Катюші»,

В садку росла єдина груша,

Акації дві на межі

Залишилися на сторожі.

Що ж стерегти? Пусте подвір`я

І попелище навкруги.

Була колись великая сім`я,

Тут щебетала дітвора,

Тепер же тиша у дворі,

Руїни й спогади одні.

Бабусю узяла Федося –

Це старшенька її дочка,

Марійку приютила Поля,

Улюблена її сестра.

Бабусі Ганни там не стало,

Мені ж три роки вже було,

Хатинку стали будувати

В дворі, що пустував давно.

І перейшли ми з мамой жити

На старе місце у нове житло.

Вже п’ять десятків з половиной

Живу у цьому я дворі,

Тут народила двох синочків,

Що є відрадою мені.

Подвір`я наше родовідне,

Я бережу його

І дітям передам у спадок,

Він заслуговує того.

                            16.07.2015 р.

 

                                                           ***

 

Вдивляюся в обличчя я знайомі,

Всі такі рідні та близькі до болю,

Минув той час, коли ви учнями

Заходили навчатись в кабінет.

Тепер ви привели своїх нащадків

Знання в цій школі здобувати

І громадянами як ви ставати,

І розуміти, що таке сім`я.

Це вірні друзі, наставники хороші –

Всі разом творили з вас людей.

І виросли напрочуд ви пригожі,

І маєте багато ви ідей.

Лиш деяких не можу упізнати,

А деяких немає вже в живих.

Як шкода, хто уже не з нами,

Лиш спогад наш про них спливає,

До болю рідні погляди лиш їх

Із фото усміхаються нам всім.

                                   16.07.2015 р.

 

                                                         ***

 

Ховають молоденьких хлопців,

Скорбить країна вся моя.

Ворожа куля їх скосила,

За землю рідну віддали вони життя.

Герої України не вмирають,

Вони у нашій пам`яті живуть,

Вогонь у серці і в душі палає

У тих, хто вірно вдома ждуть.

                           25.07.2015 р.

 

                                                       ***

 

                                           Земля моїх батьків

 

Моя земля, земля моїх батьків,

Що може бути ріднішим для мене?

Безмежні поля, родючі ґрунти,

Краса неземна від краю і до краю.

 

Вдень ясне сонечко сіяє,

Вночі яскраво зорі сяють,

Степи безкраї там лягають

І людське око звеселяють.

 

Ліси, річки, міста –

Це все улюблена земля моя.

Без тебе я ніхто, мій рідний краю.

Люблю тебе, найкращий милий раю!

                                             22.07.2015 р.

 

                                                        ***                                              

                                                      Скорбота

 

Колись давно великая компанія,

Народжена ще змолоду була.

Дівчата-вчителі приїхали до школи

І поєдналися на все життя.

Дружили вони з мамою моєю,

Разом слив`яночку пили,

Картоплю у мундирах їли,

Камсу до неї чистили.

І хату мазали всі в мами,

Щоб ближче ми до них жили.

Ішли роки, дівчата вийшли заміж,

Дітей народжувати стали,

І до компанії цієї

Пристали вже й чоловіки.

Не стало мами вже давно,

Та вірні друзі залишились все одно.

Провідували і вітали,

І чим могли допомагали,

Ходили в гості до усіх.

В Тамари Яківни збирались,

Пили ми чай з травички свій.

Не стало й другої вже мами,

Та дружняя сім`я все ж не розпалась.

На Піонерську стали йти гуртом,

Кубельце там зосталось,

Де часто зустрічались,

Вели розмови про житейські справи,

Хотіли, щоб усі були

Здорові та щасливі

І щоб поганого не сталось,

Але не так все склалось.

Віра першою «пішла»,

Забравши потім і Тамару.

«Не забарився» й Льоня там,

Щоб не залишити самотню пару.

А Соня – сонечко для всіх,

Лунав красивий її сміх.

Відмучилась тоді Надія

(Все їздила у Люботин),

Ходила у «Вечірні зорі»,

Встигала все й робила всім.

Тепер ось Павлик – гроза для хлопців,

Дівчатам – радість лиш одна,

А потім був він на гулянці

Завжди компанії душа.

Як він співав! А шуткував як!

Сміялися ми всі,

Що скоро й він туди відійде,

Ніхто цього не відав,

Ніхто не знав і не гадав.

Наступний хто?

Не хочем думати над цим,

Бо Господу відомо тільки,

Хто приєднається до них.

Вже дві компанії тепер є:

Одна – на небі, друга – тут.

Ми пам’ятаємо вас, любі,

У серці з нами будете,

Допоки ми живем на світі,

В душі в нас згадка не помре.

                             27.07.2015 р.

 

                                                        ***

                                             Кунченко Ніні

 

Ідуть роки, минає час,

Який працює не для нас.

Колись ми швидко бігали,

Співали в хорі й раділи нашій долі.

Гімнастикой займались

Та на пленарних зустрічались.

Все згадували і розповідали,

Як хто живе і кожен хто що знає.

Та шкода, що життя прожите вже

І планів тих великих ми не маєм.

Але душею молоді ми,

Радієм, плачем, знов сміємось,

Гордимось тим, що прожили

Ми чесно і в труді з тобою.

Тож насолоджуйся життям,

Бери від нього все можливе,

Щоб на закаті свого дня

Змогла сказати: «Я – щаслива!»

                                   30.07.2015 р.

                                                         ***

                                         Нелі Василівні Ганіній

 

На світ народжена людина,

Щоб щастя мати на землі,

Давати іншим завжди радість

І залишати щось собі.

Ви ж світла, мила і порядна жінка,

Даруєте завжди мені своє тепло

І руку дружби як людина

Простягнете, що б там не було.

Несіть свою енергію і далі,

Беріть все гарне від життя,

Живіть ще довго ви на світі

І знайте суть свого буття.

Тож дякую за те, що завжди поруч,

І дякую за те, що завжди є.

                              03.08.2015 р.

 

                                                         ***

                                                     Галочці

 

Галочка-селяночка, нагадуєш циганочку,

Подруженько моя рідненька,

Ти, ніби квіточка, гарненька.

Схожі долі в нас обох

І маємо синочків двох.

Люблю тебе веселую,

До всього, всіх ще й милую.

Хазяєчка ти гарная,

В коханні й дружбі вірная.

Завжди милуюся тобою

Й щаслива тим, що ти зі мною.

                                     08.08.2015 р.

 

                                                       ***  

                      Галині Прокопівні та Івану Андрійовичу

 

Подружня пара Бездітків –

Відомі в селищі учителі,

Пропрацювали в нашій школі

Усе життя достойно Ви.

Історію й труди читали,

І автосправу теж вели,

І патріотів цієї держави

Завжди виховували Ви.

Вели роботу пошукову,

Музеї створювали теж.

Вона – заслужений учитель,

Відмінник освіти – він.

Діяльності їх немає меж:

У селищі депутатство мали,

Почесними громадянами стали.

Тож прожили Ви недаремно,

Пройшло життя Ваше буремно.

За це земний людський уклін

До Ваших ніг схиляємо.

                             08.08.2015 р.

 

                                                          ***

                                                     Вітання

 

Весілля сьогодні у Саші і Лілі,

На рушникові стоять веселі та милі,

Планують прожити разом все життя,

Щоб спільно було все їхнє буття.

 

Щоб мали в хаті все й до хати

І гроші у запасі щоб були,

Робили тільки гарне для народу

І від людей хороше чули ви.

 

Тож щастя вам бажаю я

І щоб міцна була сім`я,

І діточок бажаю теж,

Щоб радості вашій не було меж.

                                28.08.2015 р.

                                                         ***

 

                                                   Крихітка

 

Онучка народилася у мене,

Маленька крихітка на радість нам усім,

Що ще для щастя людині треба,

Щоб дорожити найціннішим цим.

Принцеса на горошині чорнява

Спить мирно на руках моїх,

Ну а батьків, дідів, дядьків як треба

Вже ощасливила своїх.

Рости здоровой, дівчинко Аніто,

Слухняной будь, гарненькою душею,

Щоби в майбутньому і вдома, і у школі

Рідня уся гордилася тобою.

                                        02.09.2015 р.

 

                                                         ***

                                                    Учителю

 

Учитель мій – наставник і порадник,

Даруєш радість, мудрість і знання,

Любов і щедрість ти душі своєї

Всі посилаєш завжди в небуття.

Твої турботи про людей є вічні,

А пам'ять про добро твоє сплива

У серці кожного, того, хто трішки

Відчув тепло ласкавої усмішки

Й поніс у вічність ці твої слова:

«Будь завжди ти людиною простою,

І іншого ти бійся ошукать,

Бо як пораниш душу ти близького,

Тоді тобі порядним вже не стать».

Учителю святий! Твої творіння

Ітимуть вічно по життю,

І пам’ятатимуть їх завжди учні,

Кому ти допоміг з своїх ниток шиттю.

                                          03.10.2015 р.

 

                                                           ***

                                                

                                                      Єдиній

 

Я дякую за те, що народила,

Дала життя у цей чудовий світ,

А потім людей любить навчила

І берегти пахучий білий цвіт.

Дорогою вела до знань науки,

Учила буть терплячою в житті

І зносити страждання всі і муки,

І мати роботящі руки.

У Господа молить благословення,

В душі з собою мати одкровення,

Прощення вміти попросити,

А іншого навчила ти простити.

Ще дякую за все, що досягла я,

За все, що маю у житті.

Хороше і погане – усе змішалось,

Любов й страждання – усе мені дісталось.

Тому люблю і вічно пам’ятаю,

Та про одне лише благаю:

«Прости, що не сказала я спасибі

За всю науку та радість у житті,

Що рано відпустила твою руку

І віддала Йому на небесі».

І знов люблю і завжди пам’ятаю

Мою рідненьку мамочку одну

І в Господа єдиного благаю,

Щоб Він прийняв тебе в свою сім`ю.

                                           27.10.2015 р.

 

                                                             ***

                                                      Берізка

 

Берізка стоїть одинока

І зажурилась чогось,

І згадує весну і літо,

Й немов чекає когось.

А вітер сильний і знахабнілий

Листочки зриває на ній

І діями попереджає:

Я відданий іншій, не твій.

Тут ясень красивий схилився,

Шепоче він пісню їй:

-         Не бійся його, я поруч,

Не дам в обіду тебе,

Поглянь й притулись до мене,

Й забудеш страхіття те.

Подумала білокора,

Обдув її вітер той,

Схилила свої віти до нього

Й сказала: «Бери,

Навесні зеленітиму знов».

                                                 02.12.2015 р.

 

                                                              ***

Людей гостинно я приймаю,

Всі помисли їх пам’ятаю,

Роблю по честі й совісті,

Щоб все було для радості.

Люблю дітей я научати,

Свої знання передавати,

Щоб патріотами були,

Земний уклін усім несли.

                                        04.12.2015 р.

 

                                                              ***

                                                  Небесна сотня

 

Небесна сотня вічно в пам`яті живе

І слава про неї ніколи не вмре,

Герої наші права і правду захищали,

Що житимуть вічно – цього лиш не знали.

А почалось страхіття на Майдані –

Ви першими пішли у бій,

Й до тої хвилини нікому незнані

Ви в очі дивились смерті своїй.

Відважно й безстрашно ви  з ворогом бились,

За вами ж стояв весь народ,

Життя віддали ви своє за нього,

Щоб мирнеє небо було,

І в серці носили ім`я святого,

Й щоб волю усім дало.

Тож бережіть ви пам'ять про нього

І квіти кладіть до ніг

Всім тим, хто стояв того дня страшного,

Всім тим, хто із сотні поліг.

                                     06.12.2015 р.

 

                                                             ***

Валюша мила, світлая душею,

Улюблена дочка і гордість сім`ї своєї.

Та горе ходило зовсім близько,

І в тебе в хаті стало «слизько».

Синочок твій вже ангелятко,

Далеко десь, немов дитятко,

Загрався, ніби і забув,

Що мама жде, чекає й досі

І знову жде, й одне лиш просить,

Щоб він приходив уві сні,

Робив щасливою в ті ночі й дні.

Валюшо мила, ти держись,

Господь проща його й підносить в вись.

Покоїться душа його молодеча,

А біль душі тамує вся стареча.

Таке життя: прекрасне і жорстоке,

Бо коротать його вже треба одиноко.

Не падай духом ти, держись

Й батьків своїх ти бережи.

Бо це відрада лиш у тебе,

Таке життя, бо так, бач, треба.

Жахлива доля, що сказать

Та більше нічого додать.

Помилуй, Господи, тебе

І Миколай хай береже.

                              19.12.2015 р.

 

                                                            ***

 

У цей солодкий день варення

Вітаємо, Андріївно, тебе.

Любов – це радість, це надія

Й удача хай ніколи не мине.

Співаєш гарно і танцюєш,

І все вигадуєш, мудруєш,

Щоб радісно усім було

Й користь якусь усім дало.

Щаслива жінка, улюблена дружина,

Усе життя за мужем прожила,

Кохала Павлика, і пестила, й ласкала,

А потім і діток у дім свій принесла.

Ростила їх і доглядала, та розуму їх научала.

Але навчання не закінчувалось вдома,

Бо роль учителя виконувать прийшлось,

Ростить чужих дітей довкола

Тобі у школі довелось.

За труд отримала винагороду –

Відмінником освіти стала ти.

А скільки хлопців поженила,

Дівчат чужих ти заміж віддала,

Бажала їм благополуччя,

Всього того, що мала ти сама.

Ти гарна жінка, мудра і красива,

Й характером ти не спесива,

Портфелів декілька у селищі ти мала,

Тому й Почесним громадянином ти стала.

Любаша, Любонько, Любава –

Так звешся іншими завжди.

Тож хай усі Небесні сили

Щоденно оберігають тебе від біди.

                                      29.12.2015 р.

 

                                                              ***

Новий рік спішить до хати,

Мавпа вогняна біжить,

Кожен хоче щастя мати,

Щоб було спокійно жить.

Щоб у домі й біля нього

Все було в вас до ладу,

Рік прийдешній по швидкому

Хай відгонить всю біду.

Хай несе ця мавпа радість,

Вогнем зігріє вас усіх,

Щоб завжди у вашій хаті

Було чути  тільки сміх.

                                   30.12.2015 р.

 

                                                              ***

 

                                                            Доця

 

У папи є мале дитятко,

Ніби справжнє ангелятко.

Зве він доцею її

І проводить ночі й дні,

Доглядає доцю він,

Як почує тільки дзвін,

Миє, попу підтирає,

Штанці й носочки надіває,

У ванночці дитя купає,

А потім питає це миле дівча:

«Що хоче принцеса моя:

Чи їсти, чи спати, чи знову гуляти?»

У відповідь чує: «Агу-гу-гу-гу!»

Й розмову підтримує батько: «Люблю!»

Доця і тато – дві каплі води,

Дуже вже схожі сьогодні вони.

Дорога виходить доця:

Памперси й футболки в тон…

Але ж улюблена дитина,

А найдорожче – це любов.

                               04.01.2016 р.

 

                                                          ***

День Тетяни сьогодні відзначають,

Віншують всіх, хто ймення має це,

Шанують їх і щастя їм бажають

Й благословення їм Святим Творцем.

У цей святковий день Тетяні

Я теж відання шлю свої:

Хай буде здорова родина твоя,

Що душу твою теплом зігріва,

Дружніх стосунків завжди з усіма,

Хай горе відійде, його вже нема.

Радій усьому, що Господь посилає,

А серце усе хай погане долає.

                               25.01.2016 р.