Виховна година
Тема. Стрес, методи його запобігання.
Мета: формувати в школярів поняття про стрес, вплив стресу на здоров’я, методи запобігання стресу; розвивати навички врівноваженості, уміння знаходити компроміс між бажаннями та можливостями; виховувати самовладання оптимістичне ставлення до життя.
Обладнання: ілюстративний матеріал, дерева (стрес, спокій).
Базові поняття й терміни: стрес (позитивний і негативний), стресовий стан і психологічна рівновага.
Тип уроку: комбінований.
Учні знатимуть: що таке стрес; причини виникнення стресу у підлітків; методи запобігання стресу.
Учні вмітимуть: контролювати свої емоції, стани та поведінку; володіти собою; виходити зі стресового стану.
Перебіг уроку
I. Організаційний момент.
II. Оголошення теми та мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності.
IV. Актуалізація опорних знань.
Міні-тренінг.
— Яку людину можна назвати такою, що володіє собою, психологічно врівноваженою?
Доберіть синоніми до слова «врівноважений».
Доберіть антоніми до слова «врівноважений».
V. Сприйняття за засвоєння учнями навчального матеріалу.
Стрес – це стан психічного і фізичного напруження, що виникає як реакція організму на зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища.
А чи знаєте ви, хто вперше ввів у науку термін «стрес»?
Першим поняття «стрес» використав канадський учений Ганс Сельє. Він вивчав вплив на організм людини різних видів подразників навколишнього середовища і довів, що організм своєрідним способом захищається від різних несприятливих факторів, переживаючи стан стресу.
Причини виникнення стресу стресу:
• страх, побоювання;
• негативні думки;
• утома, млявість, перевтома;
• безініціативність;
• поганий сон або безсоння;
• хворобливий стан;
• зниження або посилення апетиту;
• зневіра, почуття самотності і безвихідності.
Методи запобігання стресу:
- Не залишайся наодинці зі своїми неприємностями, говори про них.
- Умій на деякий час забутипро свої проблеми, розслабитися.
- Не гнівайся, не злися, не допускай агресії відносно себе та інших.
- Прислухайся до думки інших людей, умій побачити себе в інших людях.
- Пам’ятай, що ти не в усьому абсолютно досконалий, неможливо бути першим у всьому.
- Не висувай завищених вимог до інших, не «переробляй» світ, а вдосконалюй себе.
- Намагайся не зациклюватися на негативних емоціях, спробуй переключити свої думки на інші справи.
- Якщо ти дуже нервуєшся, відчуваєш провину, сором, спробуй знайти причини цього стану і спокійно розібратися в них.
- Якщо у тебе поганий настрій, звернись по допомогу до близьких друзів, батьків, не замикайся, не тримай у собі свої тяжкі переживання.
- Якщо тебе переповнюють негативніемоції і ти не знаєш, як позбутися цього стану, спробуйте пожартувати над собою!
Складання дерева-грона «Стрес», «Спокій» (учні записують на листочках і вивішують на умовне дерево на дошці).
VI. Рефлексія.
Складання правил врівноваженої людини
Психологічно врівноважена людина здатна:
• контролювати власні емоції і поведінку;
• зберігати самовладання в критичних ситуаціях;
• позитивно ставитися до себе й оточуючих;
• уміти переживати невдачі;
• радіти життю і прагнути до його поліпшення.
VII. Підсумок уроку.
Благослови, Боже, і отець, і мати гільце заквітчати
(сценарій весільного обряду: дівич-вечір, одягання молодої,
весільний поїзд до молодої)
(Святково прибрана хата, рушники на іконах та світлинах, піч, ослін, застелений рядном, діжа коло печі, вишита скатертина на столі. Вікна та двері прикрашені вишиванками-оберегами. Заходять до хати батько та мати, кланяються до залу, вітаються).
Батько. Добрий день!
Мати. Добрі люди!
Батько. Ми бажаємо вам добра та щастя, та не обійти цей двір добрим словом… Запрошуємо вас розділити з нами радість, яка прийшла до оселі… Дочекалися ми найважливішого дня у нашому житті – віддаємо доньку Галю заміж.
Мати. Як же я люблю свою дитину, свою ясочку-дочку! А скільки я в колисанках замовляла її доленьку, щоб вона була щасливою, щоб знайшла пару, - і доля її не обійшла. І ось я дочекалася, моя дочка починатиме нове життя.
Батько. Так, люба Маріє! Ти хороша мати. Ти навчила нашу доню їсти варити, одяг шити, рушники вишивати, людей шанувати та батьків дослухатися.
(Кланяється дружині й цілує її).
Мати. А ти, любий мій Петре, також добре знав батьківську справу: удосвіта підіймав, до криниці по воду посилав, вчасно пильнував, чи хата заметена, чи коса заплетена. Отож дякую тобі, любий чоловіче, що допоміг мені діждатися цього дня та виростити доньку нам на радість, а людям на пошану. Тож давай, любий, до праці, бо скоро гості прийдуть.
(Кланяються один одному і починають накривати на стіл.
Парубок та дівчина стоять біля тину (під сценою). За селом тихо лунає українська народна пісня «Місяць на небі». На тлі музики говорить дівчина).
Дівчина. Весілля на селі – то радість. Ой яка радість. І гуляння для всієї громади. Так і хочеться співати! А на душі весело! А весільний обряд – то ж ціле дійство, то своєрідна композиція, складена нашим народом!
Парубок. А виплекані ці традиції не одним поколінням наших предків. Адже вони передавалися, збагачувалися від сім`ї до сім`ї. від роду до роду…
Дівчина. Отже, від покоління до покоління, утверджуючи все гарне й цінне, то й заслуговують шани.
(Зникають).
Галя (молода).Ой, матусю моя рідненька,
Чи багато мені дружок брати?
Мати. Та бери, донько, скільки хоч,
Господь-бо тобі на поміч!
Бери й зовиці, бери й сестриці,
Бери й подружки в дружки!
Саджай зовиці всі коло себе,
Що ласкаві для тебе!
Галя (дивиться у вікно). Ой, матінко-вутко, ворочайся прудко:
Сонечко низенько, дружечки близенько,
Сонечко ще нижче, дружечки ще ближче.
(Лунає народна пісня «Несе Галя воду» у виконанні дівчат-дружок).
Дівчина ведуча. В суботу рано до сонця
Сіла Галина у віконця,
Всі гадочки перегадала,
Дружечок над вечір позбирала.
(Заходять дівчата до хати).
Дівчина-дружка. Добрий вечір, наша нене, ми таки прийшли до вас. Чи метена доріжечка сьогодні в цей час? Чи постелені лавочки, щоб посідали дружечки?
Галя. Та, дружечки ви мої,
Звийте віночок тепер мені,
Бо я завтра часу не матиму,
Буду до шлюбу збиратися.
Світилка (до матері). Благослови, паніматко,
Цей дім звеселити,
З хрещатого барвіночку
Шабельку звити.
Мати. Нехай вас, мої діти,
Бог благословить
З хрещатого барвіночку
Та шабельку звить.
Галя. Встань, ненько, сиза голубонько,
Встань рано у суботу,
Розчеши мені голівоньку
В цю послідню суботоньку.
Не будете більше чесати,
Не буду більше я вам докучати.
(Мати порається біля печі).
Парубок ведучий. Вчора з вечора велика туга впала, а з півночі вода зілля забрала. Зажурилися Галинині дружечки.
Перша дружка. Чим ми Галині будемо гільце вити?
Друга дружка. Ой вівсом, червоною калиною, долею щасливою.
Третя дружка. Благослови, Боже, і отець, і мати,
І отець, і мати гільце заквітчати.
Четверта дружка. А як ми ж Іванкові гільце витимемо,
Шури-бури виходитимуть,
Червоную калиноньку виламаємо,
Таки своєму Іванкові гільце зів`ємо.
Гільце – деревце з вишеньки,
Ще й з червоної калини,
Ще й з хрещатого барвінку,
Ще й з запашного васильку.
Перша дружка. Та щоб нареченим світлий час прослався, щоб як рясне гільце рід наш розростався.
(Співають пісню. Дівчата в`ють гільце – зелену гілку (зимою з хвої) або маленьке деревце, яке втикали у хліб, прикрашали різними квітами, колосками, стрічками, золоченими горіхами та маленькими свічками. Гільце потім ставили наприкінці столу, воно зоставалося там усе весілля. Виготовляють вінки).
Друга дружка (після пісні, рід час плетіння гільця).
Чи пам`ятаєш ти, що означає гільце?
Третя дружка. А й справді – що? Воно таке незвичне, гарненьке.
Четверта дружка. Як же нам, дівчата, можна про таке не знати? Гільце – це дівоча краса. Отож і символізує незайманість, вроду, молодість, свободу.
П`ята дружка. Це прощання дівчини-нареченої з дівочою свободою і чудовою порою дівування.
(Прикрашають гільце, плетуть вінки. На передньому плані сцени сидить Галя, а мати розплітає їй косу).
Галя. Ненько моя ти рідненькая,
Заплети ж мені та головоньку
В цю останню суботоньку.
Мати. Доню моя, та рідненькая!
Вже ж ти мені надокучила
Суботнішнім умиваннячком,
Неділешнім убираннячком,
На гуляння викликаннячком.
Галя. Чекай, ненько, до неділечки,
Не загляне ані дівочки,
Будуть іти, хату минати,
Тобі, мати, жалю завдавати.
Мати (плаче). Ой сяду я край віконечка,
Чи не прийде моя донечка?
Чи не прийде пообідати,
Мене, стару, та й одвідати.
(Галя плаче).
Мати. Ой чого плачеш, чого жалуєш?
Ой чи жаль тобі таточка свого,
Чи подвір`ячка його?
Галя. Ой не жаль мені таточка свого,
Ні подвір`ячка його.
Тільки жаль мені русої коси –
Дівоцької краси.
Ой, косо ж моя, ой, руса ж моя,
Ти ж мені краса була,
Ой, як я тебе носила,
То ти мене красила,
Ой як я тебе розстелю,
Свого милого звеселю.
Перша дівчина. Вже гільце звили да горілоньки не пили.
Дайте нам музику,
Да нехай іде грати,
Підем тепер танцювати.
(Усі дівчата танцюють).
Галя. Благослови, мамо, вийти з цієї хати, село обходити, усіх запросити.
Мати (бере в руки свічку). Благословляю, дочко, село обходити.
(Галя зі сцени іде в зал із двома дружками: вона посередині, дружки на крок від неї, підходять до гостей в одну сторону, потім в іншу, а тоді на проході до всього залу звертається, повторюючи такі слова).
Галя. Просили батько, просили мати і я прошу на хліб, на сіль, на весілля.
(Після кожного разу, сказавши, усі втрьох кланяються. Після останнього разу Галя продовжує).
Галя. П`ятниця-почивальниця,
А субота-шишкобгальниця,
А неділя-воскресіння,
Просимо всіх на весілля.
(Знову вклоняються, повертаються у світлицю).
Дівчина ведуча. Всі двори Галя обходила,
Слізоньки не вронила.
Як на батьків двір зійшла,
То й стала, заплакала.
Хлопець ведучий. То й стала, заплакала,
Що він її не жалує,
Молоду заміж дає.
Мати (назустріч виходить зі свічкою, зупиняється).
Прошу, любі гості, до хати.
А завтра прошу на весілля моєї дочки.
Батько. Ой прошу, прошу, гостоньки мої, прошу завтра вас обідати.
Третя дружка. Добрий вечір, мати,
Чи заметена хата,
Чи помиті ложки-тарілки
Без Галини дівки?
Чи застелені столи
Для нашої молодої?
Мати. Прошу до хати.
(Дівчата розбирають виготовлені вінки, один вінок, у якому є барвінок, одягають на голову молодої).
Четверта дружка. А цю квітку прикріпимо молодому.
(Останні розбирають дівчата собі. Чути музик, стукіт, голоси. Через зал ідуть бояри, співають, доходять до хати).
Перший боярин. Колесом сонечко на гору йде,
Колесом ясне на гору йде.
Полком молодий на посад іде,
Полком Іванко на посад іде.
Другий боярин. Бубни гудуть – це бояри йдуть, пізно-пізнесенько.
П`ята дружка. Ану ж, дівчата, почастуйте парубків.
(Наливають).
Перша дружка (звертається до хлопців). Дозвольте пришити квітку до шапки молодого і дайте своє благословення.
Староста. Благослови, Господи, тебе на цеє діло, дозволяю пришити молодому квітку.
(Дівчина пришиває. Усі сідають за стіл вечеряти, дівчата їх пригощають).
Друга дружка. Ой, дівчата, щось ми засиділися.
Третя дружка. Ой заграйте, музики, в мене нові черевики…
(Грає музика, усі танцюють, розходяться).
Завіса
(Сцена переобладнується. Ставляться весільні столи, на них – багаті напої й наїдки, коровай, пироги. Ставлять гільце. У цей час лунає музика, говорять ведучі).
Дівчина ведуча. Тільки люди по хатах пішли,
Сонку-дрімку не всі знайшли,
Як вже треба прокидатися,
До роботи знову братися.
Хлопець ведучий. Ось і ранок нам усміхається,
І росою вже він вмивається,
Прокидайтеся, прибирайтеся,
Нареченого дожидайтеся.
Дівчина ведуча. А ось і жінки – гості до вас ідуть,
Молоду будуть вбирати.
Перша жінка. Прийшли ми, наша сусідонько,
Молоду, твою дочку, вбирати.
Просимо твого слова, щоб благословила нас на добру справу.
Друга жінка. А де ж наша Галя? Виходь, проси в батька й матері благословення.
(Дівчата виводять Галю у білій сорочці без рукавів, на шиї глибокий виріз, зібраний на червоній стрічці. Сорочка внизу з мереживом, підперезана широким вишитим поясом, який підходить рід самі груди, де лежить коса. Вона стає на коліна перед батьками й каже).
Галя. Благословіть, батьку. Благословіть, мамо.
(Батько виносить ікону, подає матері).
Батько. Ми тебе, доню, ростили, розуму вчили. А тепер твій час настав себе та нашого роду не посоромити: бути доброю дружиною своєму чоловікові, чуйною дочкою свекрусі та свекрові. Наше завдання, як завдання всіх батьків, так дітей виховати, щоб вони батьків до смерті доглянути змогли, а по смерті, - схоронити та пом`янути. А щоб це виховання було більш видиме – то доглядає дочка чужих батьків: свекра та свекруху… Ет, така наука.
Мати (благословляє, перехрещуючи іконою). Пошли тобі, Боже, долі та любові, злагоди у домі, діточок для душі та втіхи.
Перша дружка. Ох, та я ще віночки не принесла Галині на голову. Ми з подруженьками замінили на ньому всі стрічечки. Та такий гарний віночок став – ніби веселка над квітучою землицею. (Виходить за вінком).
Перша жінка. Ну що ж, настав час одягати тебе, Галю. Ось твоя вишита сорочка, жодного разу не вдягана. Нова та чиста, щоб життя було нове, чисте та веселе, квітуче, як оця вишивка.
Друга жінка. Одягати молоду, яке це красиве дійство! Але у нас у народі кажуть, що одягати її повинні не дівчата, а молодиці, щасливі у шлюбі. Тож нумо, жіночки, уберемо нашу Галю.
Третя жінка. Оце тобі, Галю, червона плахта – символ твоєї краси та незайманості.
Мати. Одягніть, любі жіночки, моїй доні кілька разків червоного намиста, як символ її честі. А ось дукачі блискучі, щоб відбивали око злеє, заздреє та поганеє.
(Заходять дівчата).
Перша дружка. Ось, тітонько, корсетка вишиваная, щоб знали, що наша Галя працьовита та старанна.
(Урочисто розчісують косу (це робить неодружений рідний брат або двоюрідний. Волосся змащують олією, медом, уплітають гроші, хліб, часник).
Друга дружка. Надіньте, тітонько, Галі віночок пишний, щоб усі бачили, що наша Галя гарно дівувала (одягають вінок на голову).
Перша жінка. Приколю я тобі, Галю, червону калину в коси – ознаку честі твого роду, та надіну намисто – символ твоєї честі.
Друга жінка. Хай же знають на селі, що рід твій не тільки красний, а й чесний. Дай же я обітру твоє личко калиною, щоби врода твоя не спадала.
Третя дружка. У неділю рано впав вінок із неба із самого шовку. А ми взяли та й наложили його Галі на головку.
(Чепурять її).
Четверта дружка. Зараз і бояри завітають.
(Грають музики, чути гомін, через зал ідуть бояри, свати, молодий. Співають народну пісню).
Батько молодої. А з-за гори гуска летіла,
З перцем капуста кипіла,
Хоть з перцем, не з перцем,
Просимо зі щирим серцем.
Мати молодої. Просю тебе, зятеньку,
За свою дитиночку:
Як буде зима, роса,
Щоб не ходила боса,
Як буде завірюха,
Щоб не ходила без кожуха,
Щоб не були вікном двері,
Щоб не лягла без вечері.
Перша сваха молодого. Дивись, князю, що береш,
Чи вона вміє прясти,
Чи не треба тобі буде сорочечку вкрасти.
Перша сваха молодої. Дивись, дивись за кого йдеш,
Чи вміє косити, чи не треба тобі буде косаря наймати.
Всі (від Галі). Ой бо наша Галиночка
Видна та й подобна,
Аби яка роботонька,
Вона роботи годна.
Мати Галі. Ой зятю хороший,
Готов купу грошей.
Копою не одбудеш,
Хіба мені жупан купиш.
Сваха молодого (до батька). Свату, не лякайся,
В хату не ховайся,
Нас багато не приїхало:
Сім боярів кіньми,
Два брата рідних,
Свашенька, світилочка,
Вся наша родинонька.
Сват від жениха. Пусти, свату, в хату…
А ми тобі не докучимо,
Тільки шати пересушимо,
А в на такі шати,
Щоб Галинку взяти.
Дружки (всі заступають дорогу гостям). Ми вас не знаємо, в хату не пускаємо.
Бояри (всі). Свате, свате,
Та пустіть до хати,
Бо змерзли в дорозі
І у вас на порозі.
Дружки (всі). Що то за ворони,
Що то за ворони
Стоять у порога?
Крила розставили,
Роти роззявили,
Хочуть полетіти,
На посаг сісти,
Нашу сестру з`їсти.
Бояри. Пусти, свату, в хату
На молоду подивиться.
Ми молоду да й украдемо,
Через Дунай переправимо,
Через Дунай, через річечку
Будем їхати всю ніченьку.
Доки ми стоятимем,
Сиру землю топтатимем
Чорними чобітками,
Золотими підківками?
Дівчина (дружка). Ми думали свати багаті…
Коли ж вони вбогі,
Їх коні безногі,
Самі пішки йшли,
Молодого в мішку несли,
Ноги теліпались,
Собаки в`їдались,
Мішок провалився,
Молодий згубився.
Друга дружка. Не наступай, Литва,
Буде з нами битва,
Будем битись та воювати,
Галі не давати.
Хлопець-боярин. А ми не литвини,
Ми ясні соколи,
Посуньтеся, сови, -
Посядуть соколи.
Будем воювати
Та й Галю собі брати.
Другий хлопець. Ви, дружечки-паняночки,
Становіться на лавочки,
Хоч станьте, не станьте,
Молодому місце дайте.
Четверта дружка. Ні, бояри, викуп давайте,
Тоді лише до молодої ступайте.
(Дівчата заступають хід до молодої. Хлопцям нікуди діватися, дають викуп).
Головний боярин (подає курку дівчатам). Ця птичка хоч невеличка,
А все ж таки птичка.
Наша курочка-ряба
Нестиме золоті яєчка,
Щоб у вашій хаті була завжди їжа,
А наша матуся – гарна та свіжа.
Мати. До нас, людоньки, до нас,
Бо в нас, бачите, гаразд,
Деревце (показує на гільце) всіх вітає,
Молода вас чекає.
Батько. Та не ходіть попри хати,
Не робіть галас,
Поспішайте погуляти
За столами в нас.
Батько (з хлібом на рушнику), мати (зі свічкою). Просимо до хати!
(Поїзд молодого заходить до хати, кладуть хліб на стіл, молодий цілує коровай, потім матір у руку).
Молодий (бере у хлопців чоботи і подає матері).
А наші чоботи
Шевської роботи.
З Києва привезені,
Шовком мережені,
Золотом гаптовані,
Матері даровані.
Дарую вам чоботи,
Щоб були моторні в роботі.
(Бере сорочку у хлопців, подає батькові).
А наша сорочка
З тонкого полотна.
З Києва привезена,
Шовком мережена,
Міцно гаптована,
Батькові дарована.
Мати (обсипає молодих житом, пшеницею).
Сиплю на вас жито,
Щоб довго вам жити,
Ще й пшеницю яру,
Щоб горя не знали,
Сиплю на вас просо,
Щоб мирно жилося,
Сиплю на вас овес,
Щоб гордився вами рід увесь.
Галя. Уклін вам, мамо, уклін вам, тату,
Що не давали мені поспати,
Уклін за те вам, що вже й велика,
Що доросла вже до чоловіка.
Мати (перев`язує молодих рушником, обводить тричі круг столу за сонцем). Щасливо гуляй, дочко, у весільному віночку.
Сват. Ой, пустіть швидше до столу,
Бо обмерзнуть вуха,
Не прийшли ми стояти,
Треба нам тут місце дати.
Мати. Просим боярів сісти,
Білого сиру їсти,
Червоного вина пити,
Щоб уміли говорити.
(Усі сідають за столи, батьки їх пригощають).
Мати. Гості мої, не сидіть ви смутні.
А сидіть весело,
Щоб вас чуло село.
Перша молодиця. Щоб наші молодий і молода
Були здорові, щасливі, вродливі,
Треба всім встати,
Їм щастя побажати,
І «Многії літа» заспівати.
(Усі співають).
Усі (тричі). Многії літа, благії літа,
У здоров`ї та злагоді жити!
Боярин. Зелений барвінку, стелися,
Закоханих двоє за руки взялися,
Любить поклялися.
Хай дні ваші будуть веселі, щасливі,
Хай родяться діти хороші, вродливі,
Хай вірних вам друзів життя посилає,
Хай щира любов у серцях не згасає,
Хай буде ваша сім`я міцна
На довгі роки, на многії літа!
(Піднімають келихи).
П`ята дружка. Будьте дужі, як вода,
Багаті, як земля,
Роботящі, як бджоли,
Любіться, як голуби в парі.
Боярин. А хіба б була така прекрасна пара, якби не було їхніх батьків.
Хвала вам і шана за добро, за науку.
Діждались весілля, діждетесь і внуків.
Сто літ вам житии і внуків ростити, і нас на родини щороку просити. (Піднімають келихи. Співають народну пісню «Ой на горі два дубки»).
Завіса
Матеріал для сценарію взято із книги «Весільні пісні».
Виховна година
Тема: Вічний вогонь пам`яті.
Мета: ознайомити учнів із героїчними подіями Великої Вітчизняної війни на Харківщині, розповісти про подвиги оборонців і визволителів м. Харкова та Харківської області, на конкретних прикладах розкрити героїзм і самовідданість захисників Вітчизни; формувати історичну пам'ять та національну самосвідомість, розвивати загальнолюдські цінності, виховувати поважне ставлення до ветеранів ВВ війни, гордість за своїх земляків.
Тип уроку: урок-спогади.
Обладнання: ілюстративний матеріал, мультимедійна презентація, пісні, документальний фільм.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Оголошення теми та мети уроку.
- Учитель. Привітання усіх із початком навчального року, побажання здоров`я, натхнення, старання, дружби.
- Епіграф: Кров людська – не водиця, проливати не годиться.
М. Стельмах
- Слово вчителя (із Книги пам`яті с. Коротич, моя вступна стаття).
III. Мотивація навчання школярів.
Учитель. Цей 2013 рік для нас із вами знаменитий, бо 23 серпня – минуло 70 років, як визволили Харків від фашистів, а 29 серпня ми з вами святкували цю ж дату визволення нашого рідного селища.
Тому й перший урок в усіх школах Харківщини присвячений 70-річчю визволення від німецької окупації рідного краю.
IV. Сприйняття і засвоєння матеріалу.
1. Звучить музика. Діти складають гроно (асоціативний кущ) до слова «Війна».
Війна – зло, смерть, горе, страждання, розлука, сльози, біль, страх, окупація, сирітство, загарбання, жах, арешти, арешти, голод, руїни, лихо, вибухи, ворог, втрата, знущання.
2. Перегляд мультимедійної презентації про жахливі факти окупації Харківщини.
3. Розповідь ветерана.
4. Робота в групах.
- 1 група. Харківщина була під окупацією з 24 жовтня 1941 року. Під час воєнних дій і внаслідок окупації Харківщина зазнала великих збитків. Місто і села були перетворені на руїни. Гітлерівці пограбували і зруйнували 500 промислових підприємств, електростанції, залізничний транспорт. Було вивезено в Німеччину 230 тисяч тонн зерна, сотні тисяч голів продуктивної худоби, технічне устаткування, верстати, трактори. Було пограбовано і знищено 1500 шкіл, 475 масових бібліотек, 37 вищих навчальних закладів, 46 науково-дослідних інститутів, 14 театрів, 9 музеїв. Була пограбована фашистами Харківська картинна галерея, із якої вивезено 96 картин українських, 185 картин західноєвропейських авторів, 12 гравюр і багато інших цінностей.
- 2 група. Німецьке командування встановило «новий порядок» у Харкові. Українці підлягали масовому знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського народу. Уже в перші дні окупації нацисти повісили на балконах будинків центральних вулиць 116 осіб, схоплених на вулицях. Було введено примусову трудову повинність: населення повинно було працювати 12-, 14- і навіть 16-годинний робочий день, незважаючи на вік, стать, стан здоров`я.
- 3 група. Нацисти постійно вдосконалювали методи та засоби знищення людей. У січні 1942 року на вулицях Харкова з`явився спеціальний автомобіль із герметичним кузовом, що призначався для знищення людей, - газваген. Цю машину прозвали в народі «душогубкою». У такий автомобіль заганяли до 50 осіб, які згодом помирали в жахливих муках через отруєння відпрацьованим чадним газом. У газвагенах було знищено близько 30 тисяч жителів міста й області, у тому числі 1000 хворих.
- 4 група. Харків – єдине в Україні місто, на території якого роки війни проходили три оперативно-стратегічні операції (Барвінково-Лозівська, Харківська, Бєлгородсько-Харківська) за участю військ трьох фронтів і десяти армій. Активну участь у боях брали більше 400 тисяч наших земляків. 23 серпня 1943 року м. Харків було звільнено від фашистів. За героїчні вчинки на Харківській землі понад 200 тисяч солдатів і офіцерів нагороджені Золотою зіркою Героя Радянського Союзу, 64 з них – посмертно. Серед Героїв Радянського Союзу є й доблесні харків’яни: льотчиця В. Гризодубова, підпільниці Н. Волкова і М. Кисляк, медпрацівники М. Щербаченко, М. Шкарлетова. Серед чотирьох фронтовичок, удостоєних звання «Повний кавалер ордена Слави», наша землячка – медсестра С. Нечипуренко.
- 5 група. Десять дивізій, які відзначилися при взятті міста, отримали звання «Харківські». На Харківщині було створено кращий танк Другої світової війни – прославлений Т-34. За часи війн харків’яни дали фронту 35000 бойових машин. Перша «катюша», вийшовши з цехів заводу середнього машинобудування, уже через годину справила залп по танковій групі фашистів. У результаті війни Харків виявився одним із найбільш зруйнованих міст у Європі. Російський письменник Олексій Толстой, відвідавши наше місто в 1943 році, сказав: «Я бачив Харків. Таким був, напевно, Рим, коли в 5 столітті через нього прокотилися орди варварів. Величезне кладовище. На місці міста, на місці всіх без винятку гігантських заводів – руїни і попелища».
5. Хвилина мовчання.
6. Учитель читає вірш. Петро Перебийніс. «У вічність ідуть ветерани».
У вічність ідуть ветерани війни,
між нас їх все менше і менше.
Несуть заміновані болі вони,
від ран у санбатах не вмерши.
Вогонь перехресний знемоги і ран все ближче…
І час той настане, коли на плакаті один ветеран
залишиться з нами. Останній…
Цвіте над солдатом вінок сивини,
горить під солдатом дорога.
Він з боєм відходить у пам'ять війни…
Спішімо, спішімо до нього!
(Діти вручають квіти ветерану).
7. Створення грона «Голуб миру» (діти записують на листочках побажання усім людям і прикріплюють на дошці до голуба).
(Звучить музика).
V. Підбиття підсумків.